Деззасоби “Авеллі” – гарантія високоефективної і безпечної дезінфікації в сучасній медичній практиці

Інфекційна безпека пацієнтів і медичного персоналу в клінічній практиці – пріоритетний та фунда-ментальний принцип надання медичної допомоги. Актуальність даного питання визначається надмір-ним поширенням інфекцій в державних та приватних медичних закладах, а також значною шкодою, ко-тру вони завдають здоров’ю медичного персоналу та пацієнтів.

На сьогодні немає реальних статистичних даних про кількість працівників медичних закладів та пацієнтів, які захворіли внаслідок використання тих чи інших дезінфекційних засобів, дія котрих не роз-повсюджується на всі види збудників інфекцій. Крім того, такі засоби вимагають постійної ротації кож-них 2-3 місяці, а дію деяких з них пов’язують з виникненням онкологічних захворювань.

ВЛІ: епідеміологія та статистика

Насамперед треба виділити нозокоміальні, або внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ). ВЛІ – це інфекцій-ні захворювання, котрі пов’язані із перебуванням, лікуванням, обстеженням, зверненням пацієнта за ме-дичною допомогою до лікувально-профілактичного закладу. Приєднуючись до основного захворювання, ВЛІ погіршують його перебіг і прогноз . Спектр збудників у кожному випадку може бути різний і залежить від його профілю, застосування антибіотиків, дезінфекційних засобів,тощо. Проблема ВЛІ набула ще біль-шого значення у зв’язку з появою так званих госпітальних (як правило, полірезистентних до антибіотиків, хіміопрепаратів, дезінфекційних засобів) штамів стафілококів, сальмонел, синьогнійної палички та інших збудників. Вони легко розповсюджуються серед груп ризику, а саме: дітей та ослаблених пацієнтів, осо-бливо похилого віку, хворих зі зниженою імунологічною реактивністю.

Найчастіше нозокоміальні інфекції викликають бактерії, рідше – віруси, гриби та найпростіші. У таких розвинутих країнах, як США, Великобританія, Німеччина, внутрішньолікарняні інфекції вражають 5-10% па-цієнтів. У країнах, що розвиваються, ВЛІ вражають 25% і більше пацієнтів. Летальність при різних нозологіч-них формах може варіюватися від 3,5% до 60%, а при генералізованих формах досягає такого ж рівня, що і в доантибіотичну еру. Важливо зазначити, що внутрішньолікарняні інфекції займають десяте місце в ряді причин смертності пацієнтів, які лікуються в стаціонарах. А, відповідно до інформації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), інфекціями заражаються медичні працівники та пацієнти при наданні та отриман-ні медичної допомоги як у стаціонарах, так і в амбулаторно-поліклінічних умовах. За даними ВООЗ, показ-ник летальності хворих на ВЛІ в 10 разів перевищує показник у пацієнтів без цієї інфекції.

Одним з ключових моментів ефективного епідеміологічного нагляду за ВЛІ є визначення реальної ситуації із захворюваністю. Протягом останнього десятиріччя офіційна реєстрація випадків ВЛІ в Україні була проводилася вкрай недбало та складалася лише в абсолютних цифрах й не перевищувала 4-6тис. випадків на рік, тобто 0,08 %. Порівнюючи статистичні дані поширення нозокоміальних інфекцій США, Євросоюзу та України, можна дійти до хибного висновку, ніби у нашій країні ця проблема, що турбує весь світ, відсутня.

В той же час, Денис Білько, к.б.н. Національного університету Києво-Могилянська Академія, повідомляє, що за оціночними розрахунками кількість випадків ВЛІ в Україні може сягати 900 тис. випадків. Сьогодні реє-струються професійні внутрішньо-лікарняні зараження медичних працівників, що згодом стають джерелом ін-фекції, і кількість таких випадків зростає в геометричній прогресії.

Тут також варто відзначити частоту інфікування вірусними гепатитами та туберкульозом. Дослідни-ки з Імперського коледжу Лондона та Університету штату Вашингтон з’ясували, що вірусні гепатити ста-ли однією з основних причин смертей та інвалідності по всій планеті. Захворювання стало в один ряд з ту-беркульозом, малярією та ВІЛ. Вчені проаналізували дані 183 країн, які було зібрано за період з 1990 по 2013 рік. Згідно з результатами дослідження, винуватцями більшості смертельних випадків – у 96 відсотків – були віруси гепатиту В і С, які викликають цироз і рак печінки. У хворих спостерігалися такі симптоми як втома, жовтяниця і нудота, проте у більшості заражених інфекція перебігає безсимптомно аж до виник-нення серйозних ускладнень. Кількість смертей через вірусні гепатити пацієнтів віком старших 23 років зросла на 63%, а щороку від цих інфекцій помирає 1,45 мільйона осіб. Для порівняння: у 2013 році від СНІ-Ду померли 1,3 мільйона осіб, від туберкульозу – 1,4 мільйона.

Передача інфекції в медичних відділеннях може відбуватися через повітря, руки медичного праців-ника, інструменти, дистильовану воду, пил, апаратуру, устаткування, предмети інтер’єру, інвентар тощо. Найчастіше інфікується і захворює молодший та середній медичний персонал – їх кількість становить 75-80% таких випадків, лікарі уражаються рідше (20-25%). Подібні випадки пов’язані з недостатньою ефек-тивністю проведених дезінфекційно-стерилізаційних заходів і, зокрема, неадекватним використанням де-зінфекційних препаратів.

Проблема резистентності

Відомо, що існують численні хімічні і фізичні методи дезінфекції. В якості дезінфікуючих засобів вико-ристовуються різні хімічні речовини: альдегіди (глутаровий, бурштиновий), перекис водню, спирти (етиловий, пропіловий, ізопропіловий), хлор. Й хоча асортимент антимікробних препаратів для дезінфекції в останні ро-ки істотно збільшився разом з тим зросла і кількість штамів мікроорганізмів, стійких до цілих класів хімічних сполук. Періодичні планові заміни одних антимікробних засобів на інші не вирішують проблему ВЛІ. Доведе-но, що патогени людини мають механізми, які забезпечують їх резистентність фактично до всіх доступних ан-тибактеріальних препаратів. Набута резистентність до дезінфікуючих засобів є результатом мутації або на-буття мобільних генетичних структур (плазмід, транспозони), що детермінують чинники резистентності (фер-менти, транспортери і т. д.). У 2009 році стало відомо про те, що в лікарнях Бразилії мікобактерія Massiliense набула резистентності до дезінфікуючих засобів, що стало причиною до клінічної невдачі (д-р Дж. Макдон-нелл, 2010). Вчені Національного університету Ірландії з’ясували, що додавання більших доз дезінфікуючих засобів в лабораторні культури Pseudomonas aeuroginosa призводить до вироблення у них резистентності не тільки до діючої речовини засобу, але і до ципрофлоксацину навіть без контакту з цим антибіотиком.

Ці та інші дані вказують на гостру необхідність вдосконалення заходів, спрямованих на обмеження виникнення та розповсюдження штамів мікроорганізмів, резистентних до дезінфікуючих засобів й анти-септиків. Цього можливо досягти шляхом підвищення якості проведення дезінфекції, вдосконалення так-тики дезінфекційних заходів з урахуванням результатів моніторингу резистентності мікроорганізмів до де-зінфектантів, проведення ротації дезінфікуючих засобів.

Вибір дезінфекційних препаратів: оптимальний режим

В результаті досліджень, які були проведені співробітниками кафедри дезинфектології і профілак-тики внутрішньолікарняних інфекцій ХМАПО, вдалося визначити оптимальні терміни проведення рота-ції дезінфекційних засобів. Протягом шести місяців дослідники проводили моніторинг резистентності госпітальних штамів мікроорганізмів до дезінфікуючих засобів на основі четвертинних амонієвих та хлоровмісних сполук. За період спостереження було виявлено збільшення числа штамів стафілококів, ентеробактерій та псевдомонад, резистентних до дезінфектантів.

Частота виникнення клінічної дезрезистентності варіювала в залежності від тривалості застосу-вання препаратів. Так, через два місяці частота виявлення резистентних варіантів бактерій склала 30,0%-40,0%, а через шість місяців – 85,0% – 90,0% відповідно.

Отримані дані дозволяють рекомендувати ротацію дезпрепаратів, тобто зміну однієї хімічної групи на іншу вже через 2-3 місяці їх використання, коли кількість резистентних штамів сягає 40,0%, хоча це і так надто великий показник інфікування пацієнтів і медичного персоналу. Таким чином, тривале засто-сування дезінфікуючих засобів будь-якої хімічної групи в лікувальному закладі призводить до форму-вання дезрезистентних штамів мікроорганізмів.

Дезінфекційні препарати: питання безпеки

В останні роки на ринку дезінфікуючих засобів в Україні з’явилися препарати, що містять в своє-му складі наступні діючі речовини: ЧАС (четвертинні амонієві сполуки), катіонні ПАР (поверхнево-актив-ні речовини), ІПС (ізопропіловий спирт), глутаровий альдегід. Більшість таких складових в дезінфекцій-них засобах становлять небезпеку для здоров’я людини.

ЧАС можуть бути токсичні в залежності від дози і концентрації. При застосуванні можуть виклика-ти контактний дерматит, подразнення слизової оболонки очей, деколи – навіть важку алергію й анафі-лактичний шок.

ПАР мають здатність проникати глибоко всередину шкіри, накопичуватися там і вже безпосередньо втручатися в обмінні реакції організму. Крім того, ПАР-и накопичуються в мозку, печінці, серці, що при-зводить до порушення метаболізму в цих органах та їх дисфункції.

ІПС подразнює слизову оболонку очей та дихальні шляхи, й навіть при нетривалому впливі високих концентрацій випарів цих сполук може виникнути головний біль. Окрім того, ІПС має здатність пригнічувати центральну нервову систему. При передозуванні може викликати втрату свідомості. Ізопропанол при прийо-мі всередину метаболізується в печінці під дією алкогольдегідрогенази в ацетон, що обумовлює його токсич-ну дію. Ізопропіловий спирт має наркотичну дію. Наркотичний ефект ізопропанолу майже в два рази переви-щує аналогічний ефект етанолу. При концентрації 1,2 %, протягом 4 годин, наступає наркотичний ефект. При аналогічному впливі протягом 8 годин – в половині випадків спостерігається смертельний результат.

Також поширилося використання дезінфікуючих розчинників на основі глутарового альдегіду. Це ви-кликає тривогу, оскільки починаючи з 90-х років минулого століття в розвинених європейських країнах ви-користання глутарового альдегіду був заборонено. Встановлено, що при роботі з ним у людини може ви-никати ряд вкрай небезпечних захворювань: дерматит (алергічна реакція на шкірі), риніт (синдром запа-лення слизової оболонки носа), кон’юнктивіт (запалення слизової оболонки очей, викликане алергічною реакцією), астма, а його висока токсичність має несприятливий вплив на соматичні клітини людини, викли-кає онкологічні захворювання. Саме тому його застосування законодавчо заборонено у Великобританії з 2002 року Директивою про контроль небезпечних для здоров’я речовин. В Україні, на превеликий жаль, і донині продовжують активно рекламувати і продавати засоби на його основі.

Сучасні дезінфікуючі засоби, призначені для знезараження медичних виробів повинні відрізняти-ся від аналогів широким спектром антимікробної активності. Важливо зазначити, що препарати на основі четвертинних амонієвих сполук (ЧАС) не виявляють спороцидний та туберкулоцидний ефект, а в звичайних умовах мають досить вузький антивірусний спектр дії. Вони не здатні інактивувати гідро-фільні віруси, які не мають ліпідної оболонки (віруси поліомієліту, ентеровіруси тощо). Лише деякі з них є віруліцидними стосовно ліпофільних вірусів (грипу, парагрипу тощо ). Крім того, є дані про те, що три-вале застосування цих препаратів може привести до утворення стійких форм мікроорганізмів. Для ка-бінетів та відділень, які потребують організації високого рівня дезінфекційних заходів, препарати цієї групи треба вибирати дуже обережно.

Дезінфікуючий засіб “Авеллі” – вибір, який не викликає сумнівів

Незважаючи на таке велике розмаїття традиційних дезінфікуючих засобів можна зробити висно-вок про те, що оптимального методу дезінфекції з їх використанням до теперішнього часу не було зна-йдено.

У зв’язку з цим нашою компанією при співпраці з провідними українськими науковцями було роз-роблено новий високоефективний антибактеріальний, противірусний, протигрибковий і спороцидний засіб-дезінфектант “Авеллі”.

Дезінфікуючий засіб “Авеллі” безпечний для людини та довкілля, не потребує ротації, оскільки до нього не виробляються резистентні штами патогенних мікроорганізмів при тривалому застосуванні.

Порівняння з існуючими аналогами показало переваги ДЗ “Авеллі” в багатьох аспектах. “Авеллі” виявляє дуже широкий спектр дії, є безпечним при взаємодії з будь-якими поверхнями, не містить ксено-біотиків. Після застосування він самостійно перетворюється в цілком безпечний слабомінеральний вод-ний розчин, не виділяючи ніяких токсичних речовин і не потребуючи нейтралізації. Дуже важливо те, що мінімальна інгібуюча концентрація діючих речовин в “Авеллі”, як мінімум, від 10 до 100 разів нижча, ніж у інших дезінфікуючих засобів.

Дезінфектант “Авеллі” готовий до застосування, не вимагає обов’язкового використання індиві-дуальних засобів захисту та належить до найнижчого, 4 класу, токсичності. Може використовуватися у присутності пацієнтів.

Протипоказання для використання “Авеллі” відсутні: засіб не викликає алергії, не чинить канцеро-генної дії, не акумулюється в організмі та навколишньому середовищі.

Автори:

Качмар Я.О. – Заслужений працівник охорони здоровя України, Директор ТОВ “Українська медична кор-порація”, Голова асоціації роботодавців “Захід-Медтехніка”.

Конюх Р.І. – викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист ВНКЗ ЛОР “Львівського інституту медсестринства та лабораторної медицини”

Журнал головної медичної сестри № 3 / березень / 2017 www.med-sestra.com 47